Досягнення Марка Вовчка

Досягнення Марка Вовчка і її заслуги перед народом України.

Вона стала "досконалістю української літератури", як назвав її твори Т. Г. Шевченко, відмовившись через цю причину редагувати її повість, коли з таким проханням звернулася до Тараса Григоровича сама Марко Вовчок. Натхненна такою високою оцінкою Великого Кобзаря, який повертався у 1858 р. із заслання, 25-річна Марко Вовчок за наступні 48 років творчості здійснила практично революцію в українській літературі, хоча і залишилася, зрозуміло, в тіні Кобзаря. Що конкретно зробила Марко Вовчок?

1. Стала "революційним новатором" української літератури, збагативши її безліччю нових жанрів і тем, невідомих до неї:

української дитячої літератури - її розповіді "Кармелюк", "Невільничка", "Ведмідь", "Жили та були три сестри" і ін .;

соціально-побутового оповідання ("Козачка", "Горпина", "Ледащиця", "Два сини");

баладного оповідання ("Чари", "Максим Гримач", "Данило Гурч");

соціальної повісті ( "Інститутка");

психологічного оповідання та повісті ("Павло Чорнокрил", "Три долі");

соціальної казки ("Дев'ять братів і десята сестриця Галя");

художнього нарису ("Листи з Парижа") та ін.

2. Прославила українську літературу на весь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників всієї Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та ін.) і отримали величезну популярність. Так,

а) її повість "Маруся" стала найулюбленішою книгою у французьких дітей, відзначена премією французької Академії і рекомендована Міністерством освіти Франції для всіх шкільних бібліотек країни;

б) відомий болгарський письменник Петко Тодоров казав, що проза українки справила величезний вплив на розвиток болгарської літератури, підказавши кілька жанрів, за якими далі розвивалася національна література Болгарії;

в) твори Марка Вовчка не втратили своєї актуальності і донині, вони, як кажуть користувачі Інтернету, "читаються на одному диханні". А багато хто з жалем констатує той факт, що, на їхню думку, "сучасній українській літературі гостро не вистачає свого нового Марко Вовчка", який міг би так легко і вільно піднімати і розкривати злободенні проблеми, підказуючи шляхи їх вирішення, вселяючи в людей надію, доброту і віру у власні сили навіть у найважчі часи.

3. Як і Нечуй-Левицький, величезне значення приділяла "живій", народній мові. Тому більшість її творів насичені фольклористикою, яка гармонійно поєднується з темою, сюжетом, психологічним навантаженням розповіді. Письменниця синтезувала всі кращі елементи традиційного відображення побуту українського життя (разом зі своїм чоловіком А. В. Марковичем займалася дослідженням етнографічних матеріалів в Україні) з новаторськими підходами в літературі, в тому числі європейській та світовій.

4. За словами літературознавців, всі ці особливості творчості М. Вовчка найвищого рівня досягли в новій для літератури того часу темі - зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, пригнЦей образ стає центральним в обох книгах "Народних оповідань", "Оповіданнях з народного російського побуту", "Інститутці" та ін., які відразу після виходу буквально "зірвали" літературний ринок і стали одними з найрезонансніших на той час.обленої, безправної, "скривдженою і ображеної".

Написана українською мовою збірка оповідань "Народнi оповiдання Марка Вовчка" на російську мову переклав і відредагував сам Іван Тургенєв, на якого розповіді української письменниці справили незабутнє враження.

До слова, надалі між ними склалися теплі дружні стосунки, вони навіть разом здійснили поїздку по багатьом європейським країнам. Втім, як і з Тарасом Шевченком, Герценом, Добролюбовим та іншими титанами російської та української літератури, які захоплено відгукувалися про твори української письменниці.

Іван Франко, який жив в Австро-Угорщині, назвав повість М. Вовчка "Інститутка" "видатною перлиною української літератури".

Особлива тепла дружба склалася у письменниці з Тарасом Шевченком. Він подарував письменниці золотий браслет, яким вона дорожила понад усе, а також "Кобзар" з написом: "Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко" і елегію "Марку Вовчку. На пам'ять 24 січня 1859" . Геній української літератури присвятив Марії Олександрівні цілий уривок з поеми "Сон" ("На панщині пшеницю жала ..."). У свою чергу Марко Вовчок присвятила Шевченку повість "Інститутка".

6. Марко Вовчок по праву вважається і новатором у сфері формотворчості - саме вона вперше в історії української літератури замість традиційних оповідачів ввела так званого художнього оповідача - народ.